МЕТОД ГОЛОВНИХ КОМПОНЕНТ ДЛЯ МОДЕЛЮВАННЯ РИЗИКІВ КРИМІНАЛЬНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ

Анотація

У роботі здійснено спробу ідентифікувати консолідовані фактори, що визначають значущі індивідуальні ознаки ув’язнених та підвищують ризик скоєння повторних кримінальних злочинів. Емпіричний аналіз проведено на основі унікального набору офіційних кримінальних записів 13010 засуджених, що відбувають покарання у пенітенціарних закладах України. Встановлено, що основними факторами, які визначають узагальнений профіль засуджених, є фактор ризику скоєння повторних кримінальних злочинів та віковий фактор, що консолідує вікові характеристики ув’язнених (реальний вік, вік на момент першого засудження до реальної чи/та умовної міри покарання). Доведено, що зі збільшенням кількості засуджень до реальної міри покарання зростає ризик скоєння повторних кримінальних злочинів. Виявлено прямий зв’язок кількості дострокових звільнень зі схильністю до кримінальних рецидивів. Визначено, що чим раніше особа була засуджена до реальної чи/та умовної міри покарання, тим більший ризик скоєння нею кримінальних рецидивів; зі збільшенням віку цей ризик зменшується. Для оцінювання впливу включених у факторну модель ознак на ризик скоєння засудженими повторних кримінальних злочинів побудовано лінійну багатофакторну регресійну модель. Встановлено, що найбільший вплив чинять кількість умовних засуджень та дострокових звільнень. Отримані оцінки підтверджують результати проведеного факторного аналізу. Зменшення строку покарання та заміна реального строку на умовний стимулюють засуджених до скоєння нових злочинів. Результати проведеного аналізу можуть надати важливі знання правоохоронним органам та органам правосуддя щодо оптимізації стратегій запобігання та протидії злочинності.