БІОСУРФАКТИН ЯК ОСНОВА «ЗЕЛЕНИХ» ІНГІБІТОРІВ І МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ КОРОЗІЙНОЇ СТІЙКОСТІ МЕТАЛІВ

Анотація

Корозія металів є однією з ключових проблем сучасної промисловості, що призводить до значних економічних втрат і зниження надійності обладнання. Традиційні хімічні інгібітори корозії часто є токсичними та малобіорозкладними, що стимулює пошук екологічно безпечних альтернатив на основі природних або біотехнологічно отриманих сполук. Особливу увагу привертають біосурфактанти — мікробні поверхнево-активні речовини, здатні утворювати адсорбційні захисні шари на металевих поверхнях та змінювати кінетику електрохімічних процесів корозії. Серед них одним із найвідоміших є сурфактин, циклічний ліпопептид, синтезований бактеріями Bacillus subtilis, що поєднує гідрофобний вуглеводневий ланцюг і гідрофільну пептидну частину, забезпечуючи високу поверхневу активність та стабільну пасивацію металу.

Сучасна класифікація біосурфактантів виділяє два покоління: перше — біо-базовані хімічно синтезовані сурфактанти з рослинної чи тваринної сировини, і друге — мікробіологічно синтезовані речовини, до яких належить сурфактин та його похідні, що мають високу біорозкладність, низьку токсичність і біологічну активність. Узагальнення літературних даних свідчить про перспективність біосурфактину як «зеленого» інгібітора корозії та підкреслює необхідність подальших досліджень його ефективності у нейтральних водних середовищах. Проведено оцінку інгібуючої дії біосурфактину у нейтральних водно-сольових середовищах, зокрема в модельному розчині № 5 (NaCl – 82,0 мг/дм³, Na₂SO₄ – 74,0 мг/дм³, NaHCO₃ – 80,0 мг/дм³ та Ca(NO₃)₂ – 82,0 мг/дм³.) та 3 % NaCl, де він гальмує як анодну, так і катодну складові корозійного процесу. Утворена на поверхні сталі адсорбційна плівка значно знижує густину граничного дифузійного струму, ефективно блокуючи доступ кисню та забезпечуючи інгібування корозії катодно-анодного типу.