БІОСУРФАКТИН ЯК ОСНОВА «ЗЕЛЕНИХ» ІНГІБІТОРІВ І МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ КОРОЗІЙНОЇ СТІЙКОСТІ МЕТАЛІВ

Автор(и)

  • ВІКТОРІЯ ВОРОБЙОВА Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" Автор https://orcid.org/0000-0001-7479-9140
  • ЮЛІЯ МІЛЕР Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" Автор https://orcid.org/0000-0002-5241-4833
  • БОГДАН ЗАКРЕВСЬКИЙ Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" Автор
  • ТЕТЯНА МОТРОНЮК Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" Автор https://orcid.org/0000-0002-3717-5934

DOI:

https://doi.org/10.31891/2307-5732-2026-361-46

Ключові слова:

біосурфактин, інгібування корозії, зелена хімія, адсорбційна плівка, нейтральні водні середовища, Bacillus subtilis

Анотація

Корозія металів є однією з ключових проблем сучасної промисловості, що призводить до значних економічних втрат і зниження надійності обладнання. Традиційні хімічні інгібітори корозії часто є токсичними та малобіорозкладними, що стимулює пошук екологічно безпечних альтернатив на основі природних або біотехнологічно отриманих сполук. Особливу увагу привертають біосурфактанти — мікробні поверхнево-активні речовини, здатні утворювати адсорбційні захисні шари на металевих поверхнях та змінювати кінетику електрохімічних процесів корозії. Серед них одним із найвідоміших є сурфактин, циклічний ліпопептид, синтезований бактеріями Bacillus subtilis, що поєднує гідрофобний вуглеводневий ланцюг і гідрофільну пептидну частину, забезпечуючи високу поверхневу активність та стабільну пасивацію металу.

Сучасна класифікація біосурфактантів виділяє два покоління: перше — біо-базовані хімічно синтезовані сурфактанти з рослинної чи тваринної сировини, і друге — мікробіологічно синтезовані речовини, до яких належить сурфактин та його похідні, що мають високу біорозкладність, низьку токсичність і біологічну активність. Узагальнення літературних даних свідчить про перспективність біосурфактину як «зеленого» інгібітора корозії та підкреслює необхідність подальших досліджень його ефективності у нейтральних водних середовищах. Проведено оцінку інгібуючої дії біосурфактину у нейтральних водно-сольових середовищах, зокрема в модельному розчині № 5 (NaCl – 82,0 мг/дм³, Na₂SO₄ – 74,0 мг/дм³, NaHCO₃ – 80,0 мг/дм³ та Ca(NO₃)₂ – 82,0 мг/дм³.) та 3 % NaCl, де він гальмує як анодну, так і катодну складові корозійного процесу. Утворена на поверхні сталі адсорбційна плівка значно знижує густину граничного дифузійного струму, ефективно блокуючи доступ кисню та забезпечуючи інгібування корозії катодно-анодного типу.

Завантаження

Опубліковано

29.01.2026

Як цитувати

ВОРОБЙОВА, В. ., МІЛЕР, Ю., ЗАКРЕВСЬКИЙ, Б., & МОТРОНЮК, Т. (2026). БІОСУРФАКТИН ЯК ОСНОВА «ЗЕЛЕНИХ» ІНГІБІТОРІВ І МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ КОРОЗІЙНОЇ СТІЙКОСТІ МЕТАЛІВ. Herald of Khmelnytskyi National University. Technical Sciences, 361(1), 323-327. https://doi.org/10.31891/2307-5732-2026-361-46