ОЦІНКА ЯКОСТІ ЗОБРАЖЕННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ СУБ’ЄКТИВНОГО МЕТОДУ ОЦІНЮВАННЯ З ОДНИМ СТИМУЛОМ

Анотація

У цій статті представлено дослідження суб’єктивного методу оцінювання зображень технології глибокого навчання, зокрема одного із його різновидів – методу з одним стимулом. Важливість суб’єктивної оцінки полягає в тому, що її використовують для визначення, як зображення виглядає для реального користувача. В основі цього підходу лежить психофізика зору, яка аналізує, як різні візуальні фактори впливають на сприйняття. Мета дослідження – проаналізувати критерії, за якими користувачі оцінюють якість зображень за допомогою суб’єктивних методів оцінки якості зображень; з’ясувати, як різні групи користувачів оцінюють якість зображення у реальних умовах за допомогою методу з одним стимулом виявити переваги та недоліки суб’єктивного методу оцінювання для моделі з одним стимулом. Важливим етапом дослідження було його проведення в реальних умовах без застосування спеціального обладнання. Для кращої репрезентативності вибірки було залучено різні групи користувачів з нормальним або скоригованим до нормального зором, щоб отримати різносторонні оцінки. Усіх респондентів було поділено на 4 групи: група N1 – респонденти, що належать до мистецької галузі, група N2 – респонденти – професійні фотографи та відеографи, група N3 – звичайні користувачі одного віку, група N4 – звичайні користувачі різного віку. Загалом взяло участь 60 респондентів. Для дослідження було обрано еталонне зображення з колекції бази даних TID2013 і використано шкалу MOS. Результати дослідження показують, що група N2 виявилась найвимогливішою до оцінювання, що відповідає професійному рівню респондентів, а група N4 – найменш критичною. Чіткість зображання більше важлива для професіоналів, але менш важлива для звичайних користувачів. Професіонали більше звертали увагу на технічні деталі, звичайні користувачі орієнтувалися на загальне враження та естетику зображення. Дослідження дозволило виявити позитивні та негативні сторони суб’єктивного методу оцінювання з одним стимулом. Серед переваг – висока релевантність: оцінка естетичних та емоційних аспектів, виявлення прихованих дефектів, диференціація за групами тощо. Серед недоліків можна відзначити часозатратність, ресурсозатратність, індивідуальність сприйняття, технічне забезпечення тощо. Огляд основних концепцій і методів демонструє необхідність інтеграції суб’єктивних оцінок із технологіями глибокого навчання для покращення оцінки якості зображень. Це сприятиме створенню адаптивних моделей, які краще відповідають людському сприйняттю.