ПОСЛІДОВНІСТЬ РОЗРОБКИ ОПТИМІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Анотація

У статті досліджено проблему оптимізації управління запасами на підприємствах легкої промисловості, як складної багатокритеріальної управлінської задачі, яка полягає у безперервному узгодженні економічних інтересів та виробничих обмежень. Визначено, що проблема між надлишками запасів, які заморожують оборотні кошти та збільшують витрати на зберігання, і дефіцитом матеріалів, що спричиняє простої виробництва та фінансові втрати, набуває особливої гостроти у легкій промисловості під впливом трьох факторів: сезонності попиту з коливаннями обсягів виробництва, широкої номенклатури матеріалів різних кольорів, фактур і складу та високої мінливості споживчих переваг під впливом модних трендів, де життєвий цикл моделей становить лише три-чотири місяці. Додатковим системним чинником виступає недостатній рівень цифрової зрілості підприємств галузі, що зумовлює необхідність диференційованого підходу до вибору методів і технологій залежно від масштабу та технологічної готовності підприємства. Обґрунтовано, що традиційні методи управління запасами без системного підходу залишаються малоефективними, де ABC-аналіз без попередньої діагностики є формальністю, а ERP-система без чітко визначених цілей через невиправданими витратами. Запропоновано п'ятиетапну послідовність оптимізації управління запасами з механізмами зворотного зв'язку між етапами, що забезпечує циклічну адаптацію системи до змін ринкової кон'юнктури. Розроблено матрицю диференційованих стратегій для дев'яти груп матеріалів на основі ABC-XYZ-аналізу з визначенням частоти контролю, методу управління та рівня страхових запасів для кожної групи. Обґрунтовано трирівневу систему цифровізації від базового рівня з автоматичним списанням матеріалів для малих підприємств до просунутого рівня з ШІ-прогнозуванням трендів з точністю 90–95% та IoT-моніторингом для великих підприємств. Розроблено комплексну багатокритеріальну модель управління, яка поєднує галузево-орієнтовану діагностику, багатокритеріальну класифікацію матеріалів, систему диференційованих стратегій, параметричну підсистему розрахунків, технологічно-цифрову інтеграцію та адаптивний механізм зворотного зв'язку. Запропонована модель забезпечує синхронізацію матеріальних потоків із циклами виробництва колекцій та динамікою модних трендів.