ПЕРЕРОБКА ВУГЛЕВОДНЕВОЇ ЧАСТИНИ НЕДАВНО УТВОРЕНИХ НАФТОВИХ ШЛАМІВ МЕТОДОМ НИЗЬКОТЕМПЕРАТУРНОГО ПІРОЛІЗУ

Анотація

У даній роботі представлено підхід до утилізації вуглеводневої складової свіжоутворених нафтових шламів шляхом застосування методу низькотемпературного піролізу. Основна перевага цього способу полягає в його універсальності щодо переробки сировини незалежно від її складу. У дослідженні використовували нафтові шлами, що виникли в процесі нафтопереробки на підприємстві ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття», розташованому в місті Надвірна Івано-Франківської області. Піроліз здійснювали у лабораторній установці періодичного типу при температурі 420 °C у герметичному металевому реакторі, обладнаному водяним конденсатором і приймальною колбою. В результаті термічної деструкції утворювалися три основні продукти: рідкий піроконденсат, твердий залишок у реакторі та газоподібні продукти. Вихід рідкої фракції склав 84,0 % від маси вихідної сировини. Отриманий піроконденсат мав вміст сірки на рівні 0,95 % мас. та йодне число 61,5 г I₂/100 г, що свідчить про наявність ненасичених вуглеводнів. Низький вміст металів у піроконденсаті та його фракціях є позитивною ознакою, яка полегшує подальше використання продукту в каталітичних процесах. Піроконденсат було розділено на фракції: бензинову, дизельну та залишкову. Для встановлення потенційних напрямків використання кожної фракції досліджено їхні фізико-хімічні властивості. Бензинова фракція характеризується високим вмістом сірки й ненасичених сполук, тому її доцільно використовувати як компонент моторного бензину після відповідної гідроочистки та риформінгу. Дизельна фракція, аналогічно, після очищення може бути використана для виробництва товарного дизельного палива. Залишкова фракція придатна для виготовлення мазуту або як складник мастильних матеріалів. Щодо твердого залишку піролізу, його рекомендовано застосовувати у дорожньому будівництві — зокрема, для формування нижніх шарів дорожнього полотна. Запропонований підхід дозволяє не лише ефективно утилізувати нафтові шлами, але й вирішує важливу екологічну проблему, водночас збільшуючи обсяг ресурсної бази для виробництва нафтопродуктів.