ЕКОМАРКУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТЕКСТИЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Анотація

У статті розглянуто екологічні та соціальні виклики текстильної і швейної промисловості, зокрема вплив виробництва одягу на використання природних ресурсів, викиди парникових газів, застосування хімічних речовин та умови праці. Проаналізовано складність оцінювання сталості текстильних виробів через багаторівневий виробничий ланцюг і низький рівень обізнаності споживачів. Особливу увагу приділено ролі маркування як інструменту інформування та формування відповідального споживання. Розкрито класифікацію екологічних етикеток за ISO та окреслено проблеми, пов’язані з множинністю схем маркування й ризиком грінвошингу. Охарактеризовано перспективи вдосконалення системи маркування через гармонізацію вимог, розширення інформаційного наповнення та впровадження методології оцінки екологічного сліду продукції (PEF).

Екомаркування та соціальне маркування виступають важливим інструментом формування прозорості й довіри у галузі, адже вони забезпечують інформування споживачів, стимулюють відповідальний вибір і можуть стати каталізатором сталих практик серед виробників. Зроблено висновок про те, що розвиток ефективних схем маркування може стати ключовим чинником у формуванні моделей циркулярної економіки та зниженні негативного впливу текстильної промисловості на довкілля й суспільство.